СмакBook від УІК: читацькі посиденьки #19 з Оксаною Зененко

20 вересня дев’ятнадцятий літературний стрим проєкту СмакBook від УІК, героїнею якого стала херсонська письменниця Оксана Зененко, зібрав читачів, книголюбів, бібліотекарів з різних куточків України і Миколаївщини. 

Оксана Зененко — народилась 6 вересня 1982 року в Херсоні. За словами письменниці, книга, художня і наукова, крокувала з нею з дитинства. Дівчинка перечитала всього Дюма, Твена, Остін, Бронте, Мітчелл. Підліткою пробувала писати. Свої історії читала батькам, складала в шухляду, й сама не надто сприймала це всерйоз. Утім, до письменства таки повернулась. 2019 року у “Дебют-газеті” вийшов друком її роман на основі реальних подій “Чемпіонка”. Тоді ж до збірки “Покрова через Збруч” ввійшло оповідання авторки “Зустріч на Покрову”.

 

У той час Оксана Зененко вже активно працювала над своїм першим романом із задуманої історичної трилогії про епоху Гетьманщини. Письменниця зізналась, що давно хотіла написати історичний роман, але розуміла, що це найскладніший жанр, під нього треба набити руку, вивчити документальну базу. Події 2014 року остаточно визначили напрям письменницької діяльності Оксани Зененко. До того ж саме тоді вона прочитала наукову монографію В. Смолія і В. Степанкова про гетьмана Дорошенка і була вражена, наскільки повторюється історія, уроки якої залишаються невивченими. Це розуміння й надихнуло на написання роману про Петра Дорошенка – діяча, за словами авторки, недооціненого, діяльність якого мало вивчена і не розкрита навіть у шкільних підручниках. Робота над романом тривала рік. Оксана Зененко вивчала праці Дмитра Яворницького, сучасних дослідників, а також істориків, які працювали в еміграції – Бориса Крупницького, Ореста Субтельного, Дмитра Дорошенка. До того ж письменниця й сама пройшла дорогами своїх героїв: побувала в обох гетьманських столицях – Батурині й Чигирині, відвідала Кам'янську Січ. Роман «Останній лицар гетьмана» вийшов 2020 року в київському видавництві «Український пріоритет». У творі авторка поєднала дві епохи, аби показати паралелі між подіями XVII століття і нашою сучасністю, щоб читач провів аналогію, задумався і зробив висновки. Пані Оксана суворо дотримувалась історичної складової, персонажів вписала в епоху так, щоб не порушити хід історичних подій.

 

Письменниця відзначила, що з початком повномасштабної війни зріс читацький інтерес до творів на історичну тематику. Пані Оксана вважає, що інтерес мав зрости ще в 2014-му, втім, тоді цього не сталося. Авторці часто пишуть в соцмережах, дякують за книги, розповідають, що, зацікавившись епохою та історичними діячами, починають копати глибше, читати документальні дослідження, і тоді зрозумілими стають причинно-наслідкові зв’язки подій, що зараз відбуваються.

Поговорили про етапи переписування історії (спочатку за Петра І, потім при Катерині ІІ і втретє – за часів радянської влади), про міфи, які творилися роками і нав’язувалися українцям. Письменниця завважила, що прикладом зловмисного спотворення образу українського лідера є гетьман Іван Мазепа, якому присвячена її друга книга «Таємна місія гетьмана». Пані Оксана розповіла, якою непересічною особистістю був Мазепа, як цікаво було досліджувати його життя і діяльність, розкривати його як людину, політика, чоловіка. Письменниця підкреслила, що імперія паплюжила всіх, хто намагався вирвати українців з її лап, а самих українців називала то «мазепинцями», то «петлюрівцями», а тепер от «бандерівцями». Нині маємо доступ до архівів, зокрема шведських, тому можемо нарешті спростовувати міфи, знати і говорити правду про Мазепу і його діяльність.

 

 

Оксана Зененко зазначила, що легко переключається на інші сюжети та інших героїв, адже вони всі пов’язані. Мазепа п’ять років служив у Дорошенка, поділяв його погляди, розумів його мету і став продовжувачем його справи. А долі героїв наступного роману – Пилипа Орлика і Костя Гордієнка – тісно пов’язані з Мазепою. Про отамана Гордієнка довгий час було заборонено навіть згадувати, адже він був особистим ворогом Петра І, підтримав Мазепу в боротьбі за незалежність України і був з ним до кінця. До того ж Гордієнко є співавтором Конституції 1710 року. Похований він на Херсонщині в Кам’янській Січі. Такі герої не могли не зацікавити присутніх! Всі з нетерпінням чекають виходу третього історичного роману Оксани Зененко, який планується вже цієї осені, в жовтні. До того ж, окрім глибокого занурення в епоху Гетьманщини, в романах є пригоди, любовна лінія, цікаві й маловідомі факти.

 

Письменниця підкреслила, що ми маємо знати своїх національних героїв. А для цього треба читати. І порадила історичні книги Ярослави Дегтяренко, Віктора Вальда, Василя Шкляра, поціновувачам детективно-історичного жанру – твори Василя Добрянського, любителям біографічної прози і творчості О. Кобилянської рекомендувала «Олю» Ольги Саліпи, а підліткам щиро раяла книжки Анастасії Нікуліної.

 

Година спілкування промайнула, як мить. Зустріч була надзвичайно цікавою та інформативною. Відчувалося, як залюблена у свою справу письменниця, як ґрунтовно володіє знаннями про епоху, як гостро переживає те, що відбувалось з Україною триста років тому і що повторюється нині – трагедії, проблеми, злочини. Її книги проговорюють час. Тому щиро радимо читати!

 

Дякуємо Оксані Зененко! Бажаємо мирного неба під синьо-жовтими прапорами, міцного здоров’я, творчої наснаги, плідної роботи. Чекаємо нових книжок і дуже хочемо їх презентувати в нашій бібліотеці. 

 

Дякуємо ЗСУ за можливість працювати, говорити про книжки і бути вдома.

 

P.S. Друзі, дякуємо всім, хто долучився! Побачимося/почуємося/поспілкуємося у жовтні.